Заборона ШІ на заняттях шкодить результатам студентів
Тібо Шрепель (Vrije Universiteit Amsterdam) два роки ділив студентів курсу "Law of AI" на три групи: без ШІ, з нередагованими підказками ChatGPT, з навчанням промптингу. За 20 хвилин командою з 4-5 людей вони покращували положення EU AI Act. У 2024-му (66 студентів) і 2025-му (164) група без ШІ фінішувала останньою обидва рази — ідеї закінчувались за 10-15 хвилин. Перевага навченої групи за рік майже зникла: студенти самі призвичаїлись до чат-ботів.
Це суперечить підходу UC Berkeley Law, де ШІ заборонили майже на всіх оцінюваних роботах.
Як влаштований експеримент
Тібо Шрепель випадковим чином ділив студентів на три групи з однаковим завданням: командою 4-5 людей за 20 хвилин покращити положення EU AI Act. Роботи оцінювали за змістом, ясністю, пропорційністю та інноваційністю. Перша група працювала взагалі без ChatGPT. Друга отримувала готові варіанти правок від ChatGPT прямо в тексті й могла вільно користуватися інструментом, але без жодних інструкцій, як це робити правильно. Третю групу спеціально навчали юридичного промптингу — перевіряти пропозиції ШІ на точність і логічну відповідність. Після командної вправи всі студенти складали однакові іспити: тест із варіантами відповідей і домашню роботу з переробки іншого положення закону.
Що насправді відбувалося в групах
Група без ШІ здебільшого обмежувалась косметичними правками — уточненням формулювань і прибиранням повторів; лише окремі підгрупи намагалися міняти зміст по суті. Через 10-15 хвилин ідеї закінчувались — Шрепель називає це «виснаженням ідей». При цьому відсутність ШІ змушувала студентів більше обговорювати рішення між собою.
Друга група, що отримала підказки ШІ без навчання, здебільшого приймала їх некритично, пояснюючи вибір тим, що варіант «звучав краще». Частина студентів замінювала терміни на запропоновані ChatGPT, не розуміючи юридичних наслідків, і кожна підгрупа залишила у фінальному тексті щонайменше один оманливий або зайвий термін. Лише навчена третя група вела зі ШІ справжній діалог — тестувала формулювання і розбиралася в суті питання.
Перевага від навчання зникла за рік
У 2024 році навчена група помітно випереджала інші дві, особливо на домашньому іспиті. У 2025-му розрив майже зник — усі три групи показали приблизно однаковий результат. Шрепель пояснює це тим, що студенти й так дедалі частіше користуються чат-ботами в повсякденному житті, тож формальне навчання дає менший приріст, ніж рік тому. Водночас незмінним лишився інший результат: група без ШІ фінішувала останньою в обидва роки.
Автор зізнається, що його власне припущення не підтвердилося: він очікував, що некритичні помилки другої групи з класної вправи перейдуть і в іспит, — але цього не сталося, і ця група навіть трохи випередила групу без ШІ. Найімовірніше пояснення — студенти вчаться помічати слабкі місця ШІ через власний досвід використання, особливо коли від точності залежить результат.
Практичні висновки й розбіжність підходів
Шрепель закликає керівництво факультетів відмовитися від суцільних заборон ШІ і дати викладачам простір для експериментів, а також інвестувати в навчання самих викладачів, які часто почуваються непідготовленими. Він також пропонує переглянути формат магістерських робіт: класичний огляд літератури більше не має рахуватися як самостійна робота, натомість варто вимагати практико-орієнтованих чи емпіричних проєктів, де усвідомлене використання ШІ входить у критерії оцінювання.
Цей висновок прямо суперечить підходу UC Berkeley Law, де ШІ заборонили майже на всіх оцінюваних роботах, аргументуючи це тим, що майбутнім юристам спершу треба розвинути базові навички мислення. Сам Шрепель визнає обмеження дослідження: невелика вибірка, студенти курсу про ШІ спершу більш технічно підковані за середніх, і немає способу перевірити, скільки саме ШІ реально використовували на домашньому іспиті.