Підрядник Пентагону підʼєднав Claude Code до захищеної системи
За даними джерел WIRED, співробітник Accenture підʼєднав систему Міноборони США з чутливою несекретною інформацією (CUI) до особистого акаунта Claude Code і дав агенту свої облікові дані. Агент два місяці працював у мережі NIPRNet і, ймовірно, відправив паролі та карту мережі на сторонній сайт, який NIST вважає високоризиковим. Accenture заявляє, що звинувачення незалежно перевірили й визнали безпідставними.
За словами експертів, із такими доступами можна вбудувати шкідливий код в інструменти, які з NIPRNet потім переносять у секретні ізольовані мережі.
Як, за даними WIRED, це сталося
За словами джерел видання, співробітник Accenture підʼєднав захищене робоче середовище до свого особистого акаунта Claude. Мета була автоматизувати написання коду й запуск хмарних серверів, тому він передав агенту свої облікові дані. Це дало агенту адміністративний доступ і дозволило обходити засоби захисту, які діють під час звичайного входу. Агент не лише писав код, а й зберігав його в систему від імені співробітника.
Для роботи агенту потрібен був вихід в інтернет. Схоже, саме так облікові дані, паролі та карта мережі NIPRNet потрапили на сторонній сайт. NIST раніше відніс цей сервіс до високоризикових: його вразливість дає змогу хакерам підкинути агенту інструкції й викрасти облікові дані. За словами джерела, невідомо, що далі сталося з даними і чи їх зберігали.
Claude зараз заборонений для співробітників Міноборони. Працівники відомства й підрядники мають повідомити про кіберінцидент протягом 72 годин після виявлення. За даними джерел, Accenture спочатку не повідомила уряд узагалі. Компанія заявляє, що звинувачення незалежно перевірили й визнали безпідставними. Проте вона не уточнила, хто перевіряв, і не заперечила, що інцидент стався.
Чому карта мережі небезпечніша, ніж здається
Метт Трайнер (Hunter Strategy) пояснює: карта сама не відкриває вхід. Але зловмиснику, який уже має доступ, вона допомагає діяти швидше й зрозуміти, де найцінніше. Джейк Вільямс, колишній хакер АНБ, додає: окремі несекретні фрагменти, зведені разом, можуть стати секретними. Приклад — місце зберігання небезпечних матеріалів у поєднанні з даними про вразливість обʼєктів.
Другий ризик повʼязаний із тим, як код потрапляє в закриті мережі. Інструменти часто тестують у NIPRNet, а потім переносять в ізольовані SIPRNet і JWICS. Із викраденими обліковими даними зловмисник може вставити бекдор у код, і без належної перевірки той потрапить в ізольовану мережу. Автоматичне сканування коду (SAST) шукає помилки. Бекдор, за словами Вільямса, помилкою не є, тож, імовірно, пройде непоміченим. Ознак того, що хакери проникли в секретні системи, немає.
Що перевірити компанії, яка пускає ШІ-агентів у свої системи
Той самий сценарій можливий з обліковою системою, CRM чи базою персональних даних. Перш ніж дозволити агенту, своєму чи підрядника, працювати у ваших системах, зʼясуйте:
- З якого акаунта працює агент: корпоративного, погодженого ІТ, чи особистого.
- Чи не отримав агент людські логіни з адмінправами, які обходять звичайні перевірки входу.
- До яких зовнішніх сервісів агент звертається і чи немає серед них відомих як ризиковані.
- Хто переглядає код агента до запуску. ШІ пише код швидше, ніж люди встигають його перевірити, а сканер не помітить навмисну закладку.
- Чи прописано в договорі з підрядником строк повідомлення про інцидент.
Підряднику варто поставити пряме запитання: Чи використовуєте ви ШІ-агентів у роботі з нашими системами? З яких акаунтів, з якими правами і до яких зовнішніх сервісів вони підключаються?
Трайнер звертає увагу на стимули. Компанії часто карають за повідомлення про інциденти, аж до втрати контрактів, а вимога «швидше й дешевше» конкурує з безпекою. У цьому випадку агент працював у мережі два місяці, перш ніж його виявили.